* * *
Я прошу вас: ближних прощайте!
Даже если кулак ваш большой.
Лучше туловом обнищайте;
Лучше туловом — не душой.
Надо пухом быть, а не сталью:
Не давить, не сгибать, не влиять…
Тело всякое пеплом станет,
А душе перед Богом стоять.
* * *
А ты мечтаешь мир спасти
Красивым и высоким словом,
И это вовсе не обнова,
Тебе ли этот груз нести?
И до тебя таких полно
Спасателей и путезнатцев…
А жизнь идёт, не глядя в святцы,
Ей абсолютно всё равно.
* * *
Быстро сменяются зори,
Лета распороты швы,
Травы в холодном подзоле,
Скучные дни подошли.
Солнечных дней уже боле
Ты понапрасну не жди
Грустные речка и поле,
Долгие ходят дожди.
* * *
Я науку не ругаю, -
Хлеб для мозга, понимаю.
Пусть перебирает схемы,
Пусть решает теоремы,
Там, где надо, шьёт и порет,
Но с религией не спорит.
* * *
Вымерзли мамонты,
Вот только странно —
В шерстюке ходили
Такой постоянно.
Им сорок градусов —
Клюква на блюде.
Вымерзли мамонты…
Мёрзнут и люди.
Гасит окна свои
Мегаполис.
Я на скамейке,
Холод жмёт — поезд.
Выпер с вокзала меня
Этот в форме.
Утра дождался
И вовсе не помер…
Вымерзли мамонты…
* * *
Умирать, конечно, надо,
А иначе непорядок.
Не найти такого Влада,
Чтобы вечен, строен, гладок.
Все на время,
Как тот бантик, —
Для весёлого прикида.
Успевайте, успевайте, -
Никаких по блату скидок.
* * *
Неизвестно в тебя что вплеснули,
Что на сердце - декабрь или май.
Можешь верить в корягу лесную,
Только кровью руки не марай.
* * *
Смывает туман низину,
И луга скрывает путь.
Тревоги занозу не вынуть,
Купавок уже не вернуть.
Дни осенью переполнены,
Беззвёздно ночами, темно.
Не надо о грустном помнить,
Откуда ни шло бы оно.
* * *
А может кто-то станет тьмой,
А может кто-то станет светом,
Вот так я думаю об этом,
Пока я здесь, не за чертой.
* * *
Кому-то крест,
Кому-то крестик;
Не осуждаю и пойму.
Ну, вышло так:
Достатка крестник,
И все цветёт
В его дому.
Возможно правится
Им волость,
И привилегий —
Глыба-сталь.
Но если он при этом
Сволочь,
Не избежать ему
Креста…
* * *
За веру (такая позиция)
Под стрелы мы станем грудьми.
Осуждена инквизиция
И небом, не только людьми.
* * *
Строго вокруг, строго,
Неразберихи бегА.
Сам ты себе подмога,
Эта подмога слаба.
И торжествует ломкость,
Коей внушителен вид.
Больного из стаи волка
Гонят, как хочешь, живи.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
